Криворізька теплоцентраль

Людмила Моргач: «Нехай кожна, хто чекає, обов’язково дочекається свого сина, чоловіка, батька та брата. Хай вдасться реалізувати всі свої плани, бажання та мрії»

Людмила Моргач, яка за освітою мала б опікуватись охолоджуючим обладнанням, наприклад, на холодокомбінаті, вже 17 років працює оператором районної котельні №6 АТ «Криворізька теплоцентраль», забезпечуючи криворіжців теплом. Проте вже другий рік поспіль всі її думки поряд з чоловіком, який з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну, боронить нашу Батьківщину.

Доля звела Людмилу Моргач з Криворізькою теплоцентраллю невипадково. Адже тут працювала її мати, ще студенткою вона проходила на нашому підприємстві практику. І через певний час, коли вже вийшла заміж, народила сина, а згодом і доньку, вона стала до роботи на посаді оператора районної котельні №6. Основна її задача – виробляти тепло. 

«Нам задають певні параметри тиску і температури, які ми маємо витримувати на котельні під час виробництва теплоносія. І ні за яких причин не переривати процес теплозабезпечення. А під час виникнення аварійних ситуацій – прогнозувати подальший розвиток подій і вчасно реагувати, аби зберегти обладнання у робочому стані», – так про свою роботу говорить Людмила Моргач.

Проте військова агресія росії проти України, на превеликий жаль, внесла свої корективи у процес виробництва тепла. І мовиться не лише про знищення Каховської ГЕС, що на тривалий час залишило теплові мережі без води, а й про обстріли енергетичної інфраструктури, які призводять до зникнення напруги на котельнях.

«Звичайно, працювати в таких умовах наразі вкрай складно. Проте безвидхідних ситуацій не буває. Завдяки досвіду, набутим навичкам, можливості критично мислити і професіоналізму моїх напарниць, ми разом долаємо труднощі, знаходячи рішення багатьох проблем», – говорить пані Людмила.

Проте вже другий рік поспіль всі її думки поряд з чоловіком, який з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну, боронить нашу країну. Не вагаючись, він пішов захищати свою родину та Батьківщину. Очікувати кохану людину з фронту – це справжній виклик і випробування. Проте Людмила Моргач кожен день знаходить у собі сили, аби працювати, піклуватися про власну родину, живучи надією, що вже скоро закінчиться війна і коханий чоловік повернеться додому. Справжньою опорою є старший син пані Людмили – волонтер, який допомагає з забезпеченням не лише батькові, а й підрозділу, у якому той проходить військову службу.

Напередодні Міжнародного жіночого дня Людмила Моргач сердечно вітає колег зі святом, бажаючи миру, добра і любові. Нехай кожна, хто чекає, обов’язкового дочекається свого сина, чоловіка, батька та брата. Хай вдасться реалізувати всі свої плани, бажання та мрії.